Салком pro bono виграв справу про встановлення факту смерті громадянина України на окупованій території Республіки Грузія

09.04.2023

В умовах російської агресії деякі суди не враховують усталену практику Європейського Суду з прав людини і не застосовують загальні принципи «Набійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЧ в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами. Це в повній мірі відноситься до тимчасово окупованих територій України, а також інших держав, зокрема Грузії.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статті 24 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах у справах про визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим та встановлення факту смерті компетентні установи тієї Договірної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останніми відомостями була живою. Установи однієї Договірної Сторони можуть визнати громадянина іншої Договірної Сторони безвісно відсутнім, померлим, а також встановити факт його смерті за клопотанням осіб, що проживають на її території, якщо їх права та інтереси ґрунтуються на законодавстві цієї Договірної Сторони. У випадках, які передбачені пунктами 1 та 2 цієї статті, установи Договірних Сторін застосовують законодавство своєї держави.

У справі, яка була предметом касаційного перегляду Верховний Судом, судами встановлено, що заявником є громадянка України, яка проживає на території України, і яка просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянина України, який помер на окупованій території Республіки Грузія, а саме на території Абхазії.

З огляду на наведені норми, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заявницею не дотримано процедури щодо встановлення факту, що має юридичне значення на окупованих територіях, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви саме з цих мотивів.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20.

Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасні висновки про відмову у задоволенні заяви з підстав недотримання процедури, що призвело до порушення норм процесуального права.

На цій підставі 29 березня 2023 р. було скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного суду.

Юридичне консультування заявнику надавалось pro bono старшим партнером фірми Валерієм Лукомським.